Боги мого краю дуже люблять кров

Київ, 1917-й рік. Сімнадцятирічна Вероніка Черняхівська із закладу для дівчат переходить у нововідкриту Другу українську гімназію, де дівчата і хлопці навчаються разом. Спіритичні сеанси, захоплення Вайлдом, викрадені картини, таємничі культи та розслідування містичних убивств у місті раптом стають частиною її життя. Тим часом червоні загони Муравйова повільно наближаються до станції Крути. > Женя пише так, ніби ти всередині цієї історії. Гортаєш зошит із поезіями Рони > Чернявської, йдеш Києвом, бачиш, як вона поспішає до клубу Родина на розі > Золотоворітської та Володимирської, і ловиш себе на думці, що ось-ось > зустрінеш Екстер. Вправно опрацьована історія України оживає в атмосфері dark > academia. Я мріяла б про таку книгу у свої роки становлення й дорослішання і > щаслива, що можу читати її зараз , засновниця Оксана Павленко > Це надзвичайно красиво, естетично, захопливо і неочікувано, якщо ми говоримо > про основний сюжет і безмежно сумно, настільки, що стримати сліз неможливо, > якщо говоримо про історичне тло, на якому розгортаються події , Саша > Павлова, Запекла книгожерка книжкова блогерка, трукраймерка, авторка > нонфікшену Вбивчі письменники > Євгенія майстерно змішала миттєвості підліткового життя, київські місцини, > загадкові криваві вбивства, літературну гру і буремні часи становлення > Української Народної Республіки у вишуканому коктейлі dark academia. Раджу! , > Павло Деревʼянко, письменник