Міф про Сізіфа. Бунтівна людина

Альбер Камю завжди прагнув залишатися повністю незалежним і, перебуваючи в гущавині суспільно-ідеологічної битви, не приставати до жодного із суперницьких таборів. Світогляд письменника знайшов яскраве відображення у двох його найбільших філософських працях Міфі про Сізіфа (1942) та Бунтівній людині (1951), які свідчать, за визначенням самого автора, про перехід від етапу абсурду до етапу протесту . Якщо в основі Міфу про Сізіфа лежить твердження абсурдності буття, уявлення про світ як про царство хаосу і випадковості, то у Бунтівній людині , проаналізувавши великий історичний матеріал, Камю дійшов висновку про неминучість переродження революції у тиранію, перетворення колишніх борців проти гноблення на значно жорстокіших гнобителів.