Книга ВИШ. Університетський ситком. Олександр Лопушанський

А ЩО, ЯК В ОДНІЙ КНИЖЦІ РАПТОМ ЗУСТРІНУТЬСЯ 9 ПРОФЕСОРІВ, 12 АСПІРАНТІВ, 5 СТУДЕНТІВ, ОДНА СОБАКА І СУМКА, ЯКА ЗАГУБИЛАСЯ? Нічого незвичайного: з вами станеться університетський ситком «ВИШ»! І разом із ним аспірант, який прокидається з похміллям, і засідання кафедри, що перетворюється на сварку, яку рятує лише застілля. Лаборант, який «може все», і батареї, які давно не можуть нічого. Сейф, що виявляється важчим за академічні борги, і смерть, що виявиться просто ще однією незручністю порядку денного.  Олександру Лопушанському вдалося створити іронічні, буденні і дуже впізнавані кожному історії про університет, як окрему планету зі своїми законами, ритуалами і маленькими катастрофами. Але будьте пильні: читання запускає неконтрольований потік спогадів і ви ризикуєте серйозно замислитися, а чи не вступити ще раз… ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ «ВИШ. УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ СИТКОМ»? * Книжково-університетський ситком, кожна “серія” якого запрошує підглянути за побутом ВИШу, мов за живим організмом, який існує поза часом, але у чітко визначеному просторі.  * Впізнаваність декорацій, ритуалів, сюжетів і колоритних персонажів для кожного, хто встиг провести хоча б семестр у стінах будь-якого вищого навчального закладу. * Мозаїка історій, де одні і ті самі герої пересуваються сторінками, мов університетськими кабінетами: персонаж, який щойно був епізодичним, раптово стає головним, а від того — ближчим і зрозумілішим. * Закритість сюжетного циклу: читач розпочинає навчальний рік разом з героями, переживає з ними сесії і академічні борги, лекції і засідання кафедр, щоб наприкінці нарешті отримати диплом. * Для тих, хто цінує атмосферу кампусних романів Девіда Лоджа, теплої прози про звичайних людей у дусі Шервуда Андерсона та пейзажність прози Григора Тютюнника. ПРО АВТОРА Олександр Лопушанський — сценарист, стендап-комік, кандидат наук, викладач геодезії. Має 9 років 11 місяців і 8 днів педагогічного стажу. Засновник Lviv Сity Stand Up, продюсер ютуб-каналу ЧерепаХА. Уродженець містечка Бережани, що на Тернопільщині. "Кому це читати? Тим, хто скучив за університетом, тим, хто там не вчився, і, особливо, викладачам. Тим, кому буває водночас смішно, сумно і ностальгійно. Тим, хто давно шукає щось у дусі кампусного роману в наших реаліях. Тим, у кого взимку були проблеми з опаленням – ви потім зрозумієте. Нарешті, тим, хто з дня у день намагається впоратися з цим життям. Тобто усім нам." - Богдана Романцова, літературна критикиня "Як це читати? Цю книжку можна читати з кінця, з середини або з оповідання, чия назва зачепила. По одному оповіданню на парі, у маршрутці, перед сном чи коли не спиться. Не шукайте тут себе. Не шукайте знайомих. Не вірте всьому. Або вірте, як вам захочеться. Це ж художня книжка. Майже." - Наріман Алієв режисер, сценарист