Книга Злет і падіння Третього Райху. Історія нацистської Німеччини. Том 2. Вільям Ширер

Книжка «Злет і падіння Третього Райху» — це монументальне дослідження найнебезпечніших подій ХХ століття. Нині, коли після закінчення Другої світової війни минуло понад 70 років, нам здається неймовірною та загроза, яку несли у світ Гітлер і його імперія. Багаторічна робота з першоджерелами, особисті спостереження автора за підйомом нацистської Німеччини, 485 тонн документів від Міністерства закордонних справ Німеччини, безліч щоденників, записів телефонних розмов, ретельно збережених німцями, — усе це стало основою масштабної праці Вільяма Ширера. Поєднання особистих спогадів та історичних фактів вирізняє цю книжку з-поміж решти праць, присвячених історії нацистської Німеччини. У другому томі Ширер проводить читача всіма віхами Другої світової війни: подає об’єктивну хроніку перших військових перемог і втрат, аналізує переломний момент у війні, описує «новий порядок», встановлений нацизмом, і з максимальною точністю доводить свою розповідь до падіння Німеччини у вогненну прірву. ВІДГУКИ ПРО КНИЖКУ > За звичайних обставин було б неможливо лише через півпокоління після кінця... > написати історію Третього Райху. Але в Третьому Райху нічого не було > звичайним, навіть кінець. Після його цілковитого знищення всі таємниці > Гітлерового правління спливли на поверхню, усі архіви були захоплені... Тепер, > як ніколи раніше, живі свідчення можна звести докупи з історичною правдою. > Усе, що для цього потрібно, — це історик. Таким істориком став Вільям Ширер. > Г’ю Тревор-Роупер, New York Times Book Review > Жодна історія, коли-небудь розказана людству, не вражає так, як «Злет і > падіння Третього Райху». Джон Ґюнтер, журналіст, письменник ЦИТАТИ > Для Гітлера минуле з усією його убогістю, самотністю, розчаруваннями мало > залишитися в затінку, хоч воно й сформувало його розум і характер назавжди. > Війна, яка принесе смерть багатьом мільйонам людей, йому, у віці 25 років, > принесла початок нового життя. > Велика депресія, що наче велика пожежа поширилася світом наприкінці 1929 р., > дала Адольфу Гітлеру шанс, яким він зумів якнайкраще скористатися. Як і > більшість великих революціонерів, він міг мати успіх лише в лихі часи: > спочатку, коли маси людей були безробітні, голодні й у відчаї, а потім, коли > вони були отруєні війною. Проте в одному з аспектів Гітлер був унікальний на > тлі інших революціонерів: він мав намір влаштувати революцію після того, як > здобуде політичну владу. Він не хотів влаштовувати революцію для отримання > контролю над державою. Своєї мети Гітлер планував досягти за допомогою > отримання мандата довіри від виборців чи за згодою з правителями країни — > коротко кажучи, конституційним способом. > Упродовж свого життя Гітлер пануватиме над цим великим народом як > наймогутніший і найжорстокіший правитель, якого вони будь-коли мали. Поважний > Гінденбурґ більше не оскаржуватиме його авторитету, армія тепер у його руках, > зв’язана обітницею покірності, яку так просто не порушить жоден німецький > солдат. Насправді, уся Німеччина і всі німці тепер були в його заплямованих > кров’ю руках, коли з останніми непокірними розправилися чи вони просто > назавжди зникли. «Це прекрасно!» — у захваті казав він іноземним > кореспондентам після виснажливого тижня парадів, промов, язичницьких видовищ > та інших божевільних проявів підлабузництва до офіційної персони, які > доводилося спостерігати авторові цієї книжки. > Расові закони, які виключали євреїв з німецького суспільства, видавалися > іноземному спостерігачеві неймовірним кроком назад у первісну добу, але > оскільки нацистські радикальні теорії вихваляли німців як сіль землі і вищу > расу, ці закони були тут дуже популярні. Траплялися деякі німці (колишні > соціалісти, ліберали чи віддані християни, представники старих консервативних > класів), які відчували огиду чи навіть обурювалися переслідуваннями євреїв, > але хоч вони й намагалися в низці окремих випадків полегшити ситуацію, та все > ж нічого не робили для того, щоб якось стримати цю стихію. Та й що могли > зробити? Вони часто ставили нам це питання, і на нього важко було відповісти. > Це був новий поворотний момент в історії Третього Райху. Уперше Гітлер стояв > на межі, що відділяла його від завоювання негерманських земель. Упродовж > останніх шести тижнів він переконував Чемберлена, приватно і публічно, що > Судетська область буде його останньою територіальною вимогою у Європі. І хоч > британський Прем’єр-міністр був неймовірно довірливий щодо сприйняття обіцянок > Гітлера, були деякі підстави вірити в те, що німецький диктатор зупиниться, > коли перетравить німецьке населення, яке раніше мешкало за межами Райху, а > тепер опинилося в його межах.. Але він також проповідував (і, мабуть, про це > забули в Лондоні) на багатьох пишномовних сторінках «Моєї боротьби», що > майбутнє Німеччини пов’язане із завоюванням «життєвого простору» на Сході. А > цей простір уже більше тисячоліття зайнятий слов’янами. > Після дванадцяти років, чотирьох місяців і восьми днів Темної доби, якою вона > була для всіх, за винятком більшості німців, яка тепер навіть для цих німців > завершувалася похмурою ніччю, Тисячолітній Райх добіг кінця свого існування. > Він, як ми бачили, підніс цю велику націю і цей винахідливий народ, який, > утім, так легко було збити зі шляху, до самої верхівки влади і повів на > завоювання, рівних яким вони ще не знали, а тепер він розпадався так раптово й > остаточно, що паралелей із цим процесом в історії годі було шукати.