Книга «He and I were Ukrainians». Автор - Казимир Малевич

Англомовне видання автобіографічних текстів Казимира Малевича (раніше виданих у «Малевич. Автобіографічні записки 1918–1933»), упорядковане директором Українського музею у Нью-Йорку Пітером Дорошенком, з його вступом, а також післямовою та коментарями співзасновниці Інституту Малевича Тетяни Філевської, пропонує перепрочитання спадщини Малевича через деколонізаційну оптику, наголошує на важливості його раннього досвіду і тому як українське культурне середовище вплинуло на його естетичні уявлення та філософський світогляд. Це, на думку дослідників, дає змогу не лише краще зрозуміти самого Малевича, але і збагатити розуміння української ідентичності у ХХ столітті та повніше змалювати складну картину мистецького розвитку в Україні. Пітер Дорошенко: «Англійські переклади автобіографічних есеїв Казимира Малевича, написаних у 1933 році, є значною віхою у визнанні та деколонізації його спадщини як українського художника. Внесок Малевича як засновника супрематичного руху виходить за рамки простої естетики; він уособлює складну взаємодію культурної ідентичності, революційної думки та художніх новаторств. Переклад творів Малевича англійською мовою дозволяє ширшій аудиторії долучитися до його глибоких роздумів про мистецтво, суспільство та його українську спадщину. Історично затьмарені російськими наративами, які часто привласнювали його внесок, ці переклади підкреслюють ідентичність Малевича як провідного українського мистецького діяча ХХ століття, тим самим кидаючи виклик монолітному зображенню російського авангарду». Тетяна Філевська: «У спогадах Малевича ми не лише бачимо Україну його очима, але також дізнаємось про вплив української культури на становлення сприйняття майбутнього митця, формування його уявлень про саму суть мистецтва, про ототожнення з українськими селянами та пошук ідеальної гармонії в сільському штибі життя, яке він “наслідував в усьому”. Цей текст — свідчення самоусвідомлення, ототожнення митця з певною спільнотою, яка близька йому за стилем життя, етикою та естетичними налаштуваннями. І це ретроспективний погляд на важливість років в Україні, на власне формування та утвердження особистості з точки зору зрілої, свідомої людини наприкінці свого життєвого шляху».