Мій прапор запісяв котик

Вибір Читомо-2025 Мій прапор запісяв котик - це спроба авторки змалювати своє життя в невеличкому смт біля Луганська. Здається, що час там зупинився й надовго застряг чи то в безнадійних радянських декораціях, чи то в скрутних 90-тих. Там неначе утворився непробивний мур між сучасністю й новими реаліями, інформацію найчастіше черпають з телевізора (звісно, з російськими каналами), газети СПІД-Інфо чи Факти , а над усім цим упевненими териконами височіють: Бо ми всігда так робили , Бо ти ж дєвочка , Жити треба так, шоб тобі ніхто не завидував , Не жили харашо не треба й починать . Цей текст суцільна іронія й стьоб, сарказм на межі, здається іноді, здорового глузду. Особливо складно все в тих, хто не такий , самий умний і взагалі тяжко тобі буде жить з твоїм характєром . Це світ, де хворих дітей водять до волшебного дєда, який викатує яйцем, де дівчинку народжують, щоб помощниця була і старанно приховують непрезентабельні, на думку пильної громади, родинні таємниці (наприклад, чиєсь єврейське походження). Текст сповнений гумору (так, іноді чорного), а іноді вражає трагізмом. У ньому немов мимохідь згадуються часи, коли за згадку, що ти їв нині хліб, заарештовували всю родину, а ті, хто вцілів, вибравшись із розстрільної ями, до кінця життя жили між реальністю й своїм внутрішнім ненастанним жахом, що документи можуть бути погані . І ні, Мій прапор не написано з інтенцією зрозумійте ж нарешті Донбас . Власне Мій прапор запісяв котик це всі ми, іноді по різні боки муру.