Посттлін, або...

ПОСТТЛІН, АБО : стрибнути у небо якоїсь смиренної миті нестерпно короткого блиску дня. Словесні згустки (антифони, фольки , фони-анти), бува, супроводжують, кристалізуючись, усе життя віршника іноді вони спалахують, загусаючи, упродовж дня-ночі; те й інше присутні у цій книзі. Чи ж це, видається, н е з м и р е н н я з тим, що невблаганно насувається в околи усього живого, з тлінністю? Або, навпаки, з м и р е н н я? Отака мить смиренна ?! Знову ж таки те, й інше. Чи ж вдасться вистрибнути з цього тліну, і це буде посттлін , інакше, стрибок уже і є ним?