Теорія Nації

Вітчизняна націологія має чимало достойників, але більшість із них досі відомі лише обмеженому колу фахівців. Серед них виділяємо крайового провідника ОУН, лідера так званих двійкарів , талановитого теоретика та досвідченого практика українського націоналізму Лева Ребета, чию працю читач тримає у руках. Це його монографічне представлення явища істоти нації, наука про яку давно повинна доповнити, а то й узагалі заступити потрактований у викладах теорії держави опис населення. Вона може бути підручником для всіх, хто цікавиться державно-політичними й соціологічними проблемами. Чому так? Ну, бо на перший план у процесі еволюційного перетворення українського народу на націю автор висуває кілька чинників: автохтонність (етнічне ядро), релігію (православну віру), мову і самобутні традиції, носіями яких були нижчі верстви (міщанство, частина дрібної шляхти, ремісники). Однак, тільки з появою власної, незалежної військової сили (козацтва) піраміда суспільної організації набула довершеного вигляду. Наводячи приклад сусідніх європейських народів Ребет наполягає, що українська нація може існувати вільно, господарювати на своїй землі лиш у самостійній державі Україна. Його концепція передбачає наявність народного (демократичного) суверенітету, породженого стихійним рухом знизу вгору, який дисциплінується завдяки широкій хвилевій суґестії. Нація це передусім стихія згуртованого народу. Це змагання і спільність волі. Це також історична спільнота, яка має найбільшу інтенсивність впливу, а людина належить до неї всім своїм єством й усіма сторінками свого життя. З цієї причини нація це тривка і природна форма людського життя , вичерпно висновує істоту нації фаховий правник Лев Ребет.