Гостре цвітіння квітів війни

Вірші сталися зі мною тоді, коли я відчула від маківки і до п ят: сталося найгірше на нас напали. Ми встояли і даємо відсіч, а я і мої близькі залишилися живими. Перші тижні після вторгнення були вимучено-німими, а потім я почала писати роман, задум якого з явився так давно, що я вже й загубила надію його дописати. Не завершила і цього разу, втім невдовзі на розгляд у моє видавництво прийшла збірка поезій Олі Новак Риби і птахи . Я прочитала її й раптом відчула поштовх до того, щоб почати писати поезії самій. Я ніби віднайшла нарешті ключик до власного серця, де сиділи ненаписані верлібри українською, які раніше не мали змоги бути почутими мною. Я думала, що не вмію писати верлібри, бо мої юнацькі поетичні спроби російською були римованими, щойно в мені закінчилися російська, як мова творчості, так і настав кінець моїм поетичним спробам. Гостре цвітіння квітів війни світло в кінці тунелю для всіх, хто ним йде. Від першого до останнього вірша збірка моїх поезій це шлях від нізвідки в нікуди, утім тільки здолавши його, можна вийти на новий рівень розуміння самого себе. > Уквітчаста і вільна я йду до тебе. > > Я змогла зможеш і ти. - Наталія Васильєва