Справжнісінький кіт

Справжнісінькі коти переконані, що їм належить увесь світ, вони зухвалі та самовпевнені, сильні та незалежні. Ще невідомо, хто в хаті господар: ви чи ваш кіт (якщо він справжній, звісно)? Такі коти не носять протиблошиних нашийників, не з являються на різдвяних листівках, не ганяються за будь-чим, що має на собі дзвіночок, але добре чують, як за дві кімнати від них відчиняються двері холодильника. Перед вами гумористична мініенциклопедія, дотепний трактат від майстра іронічної прози Террі Пратчетта, що змальовує всі котячі хитрощі, незбагненний шарм і справжню натуру наших улюбленців. ЦИТАТИ З КНИГИ "СПРАВЖНІСІНЬКИЙ КІТ": > "Так, треба віддати належне котам. Бо якщо коту чогось не дати, він почекає, > поки ви відвернетеся, і візьме сам." > "Муркотіння дуже важливе. Саме муркотіння робить це щоразу. Це муркотіння > компенсує речі під ліжком, випадкову різкість, нявкання о 4 ранку. Інші істоти > обирали великі зуби, довгі лапи чи надмірно активний мозок, тоді як коти > просто задовольняються звуком, який повідомляє світові, що вони почуваються > щасливими". > "Справжні коти їдять фруктові кекси. І курячі нагетси. І масло. І все, що > залишиться на столі, якщо вони вирішать, що це їм потім зійде з рук. Справжні > коти чують, як відчиняються дверцята холодильника через дві кімнати в третю". > "Справжні коти виживають. Вони перетворили виживання на витончене мистецтво. > Яку ще тварину годують не тому, що вона корисна, не тому, що вона охороняє > дім, не тому, що вона співає, а тому, що коли вона нарешті нагодована, то > набуває задоволеного вигляду?"