Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем

Ця мала розбишака Ірка буде жити в мені до самої смерті. Саме вона породжує особливу любов до життя Дотепна і така тепла історія про літні канікули, що повертає в дитинство та юність. Від перших дитячих пригод в селі з сіном та кукурудзою до дорослішання та складних внутрішніх змін. Когось затягнула рутина кар єрного зростання, а хтось став на захист України, хтось став зразковим сім янином, а хтось досі вчить дівчат-підлітків як стати ідеальними. Що ж тримає їх разом, застиглих в спогадах Толіків? Кінець 90-х початок нульових. Головна героїня Ірка, неначе перемотуючи касету олівцем, повертається в час, коли по мобільному розмовляли перші три безкоштовні секунди, слухали молодого Вакарчука та безсмертний хіт Вона . А ще зачитувалися підлітковими журналами Cool girl та Oops , що ставали першими психологами юних дівчат, а очі виїдав парфумований кокосовий дезодорант Och . Ви згадаєте як смачно було попоїсти в бабусі, податися з друзями в кукурудзяну мафію і сходити на першу сільську дискотеку. А бешкетні брати завжди будуть поруч і допоможуть полікувати розбите серце чи, можливо, й перетворитися на ідеальну жінку саме таку, якою вони собі її уявляють. Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем роман про перипетії дорослішання, юні закоханості, що з роками набули абсолютно інакших відтінків. І слід дитинства, який з нами на все життя не важливо ким ви стали і як далеко опинилися від місця, де живе ваше дитинство. ЧОМУ ВАРТО ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ ТОЛІКИ. ПРО ТИХ, ХТО ПЕРЕМОТУВАВ КАСЕТУ ОЛІВЦЕМ ? * Роман описує юність в українському селі в кінці 90-х на початку нульових років, так, що навіть фанати young adult мріятимуть про власний касетний магнітофон. * Разом з головними героями читачі поринуть в атмосферу не по книжковому справжнього життя: від іронічних ситуацій, які були в кожного хто, хоча б раз приїжджав до бабусі в село до драматичних реалій життя. * Історія, яка точно переконає вас, що щастя в простих речах. ЦИТАТИ З КНИЖКИ ТОЛІКИ. ПРО ТИХ, ХТО ПЕРЕМОТУВАВ КАСЕТУ ОЛІВЦЕМ > Після ситного обіду ми повлягались у їдальні кожен на свій рушник, який баба > дала для річки. Дмитро знайшов кожному по травинці, звелів взяти травинку в > рот і висмоктувати сік. Так, каже, в усіх фільмах роблять: лежать і > роздивляються чисте блакитне небо, на якому час від часу вимальовуються білі > пухнасті лінії від літаків. > Телефонного зв язку того часу ніколи не зрозуміє покоління, яке народилось > після 2000-х. Якщо в карпатському селі в хаті був телефон, то це вважалась > поважна сім я. А якщо в хаті був телефон, яким можна було подзвонити далі, ніж > своїм односельцям, то була надзвичайно успішна сім я. Проте весь цей > телефонний авторитет тримався на удачі. День телефон працював і ловив > міжміський зв язок, а потім, як піде дощ, тиждень міг просто шуміти, але не > дзвонити. > Від першого й аж до останнього слова пісні мурахи бігали по всьому моєму тілу. > І так було добре. Навіть краще, як у кукурудзі. Цей кадр залишиться в мої > пам яті назавжди. У ту мить ми були щасливі й могли довірити одне одному > життя, бо були впевнені: в будь-який момент сильна братерська рука витягне з > прірви.