Мама Му на дереві

Я все-таки полізу на дерево. Корови туди ніколи не лазять. А я полізу.Вона підвелася і схопилася передньою ногою за найнижчу гілку. Тоді потягнулася до наступної. О! Ця, певно, витримає. Добре, що вона так низько.Мама Му міцно трималася передніми ногами і придивлялася, куди ступати далі. Під нею трохи хрускало. Листя й маленькі гілочки лоскотали їй морду. Мало-помалу, гілка за гілкою вона забиралася все вище й вище. І нарешті вже майже досягла верхівки. Ну от і вилізла! засопіла вона й сіла на гілку.Ворон крутнувся в повітрі та сів на дерево. Він уп яв очі в Маму Му: Що? Ти вже на дереві? Як тобі це вдалося? Я просто лізла, сказала Мама Му. Але добре, що ти прилетів, Вороне, бо Малий забув мені дещо розповісти. Що саме? Як злізти назад. Му-у!