Трагедії

Евріпід (бл. 480 до н.е. 406 до н.е.) третій після Есхіла й Софокла атенський трагік. Його творчість відзначається критичним ставленням до будь-яких усталених норм від мітологічних до суспільних. Творам Евріпіда властиві інтонації філософського диспуту в дусі софістів, інтерес до людської долі. Софокл вважав, що саме він змальовує людей, якими вони повинні бути, Евріпід же такими, якими вони є. Справді-бо, одна річ скомпонувати образ героїчної особистості, чиї дії підлягають окресленій нормативності, й цілком інша зазирнути у людську душу, спробувати поетичним словом передати те, що в ній діється. Гармонія пропорцій, співмірність, доцільність усе, що в уявленні еллінів пов язувалося з поняттям прекрасного, що давало насолоду від сприймання довершеної цілості, вихоплювалося з-під Евріпідового стилоса А. Содомора.