Спитайте Мієчку

Що робити сестрам, яким так легко загубитися у власних думках і бажаннях у великому місті? Все наче й добре, але хочеться поставити життя на паузу, хоча б до вересня, та повернутися у місце свого дитинства. Заплетені стіни старого будинку відгороджують від усього світу з його безліччю питань, а бабуся Тея нічого не запитує, зате завжди поруч. Але літо час не спиняє: на порозі будинку з являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Всі у цьому домі і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені на порозі змін. Літо іде, ростуть гарбузи на експорт, розмови не стихають, а проблеми і рішення біжать наввипередки. ЦИТАТИ З КНИГИ "СПИТАЙТЕ МІЄЧКУ": > Літо перевалило за половину, а друга половина літа, як відомо, втричі > коротша. Після неї воно більше не йде, а стрімко добігає кінця. > Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись. > Найгірша тюрма це ти сама. > Кожна по-своєму щаслива і по-своєму нещасна. > Як дивно, коли поруч із тобою засинає людина, раптом опинятись наодинці з > собою. Тепер, уже без нікого.