Декамерон

Декамерон (у перекладі з грецької десятидення , десятиденник ) знаменита збірка зі ста новел видатного італійського письменника Джованні Боккаччо. За сюжетом десятеро молодих флорентійців (семеро жінок і троє чоловіків) покидають охоплене чумою місто, оселяються на заміській віллі і протягом десяти днів розповідають цікаві і повчальні історії (всього їх сто), які широко відтворюють розмаїте повсякденне життя. Кожна оповідка має завершений сюжет, а всі разом створюють своєрідну енциклопедію людських стосунків. Боккаччо творчо опрацював міські анекдоти, античні сюжети і навіть арабські казки. Рукописи книги почали поширювати у 1370-х роках, а в XVI столітті було надруковано перші 200 примірників. Боккаччо започаткував жанр новели в новій європейській літературі. Короткі оповідання еротичного змісту існували в Античності, однак саме в Декамероні жанр набув нових рис сатиричності та гумористичності. Декамерон перший літературний прозовий твір, написаний розмовною тосканською мовою. Цей знаковий переклад флорентійського шедевра доби Пізнього Середньовіччя, здійснений найславнішим українським перекладачем Миколою Лукашем, побачив світ 1964 р. у видавництві Дніпро . Свого часу Боккаччо писав живою флорентійською мовою. Це правда, але нащадки флорентійців сучасні італійці, бачать, наскільки ця мова застаріла, казав М. Лукаш. А тому відчуття такої застарілості, на мою думку, необхідно створити і в перекладі . Коли для сучасного італійського читача існує досить істотна відмінність між мовою Боккаччо і мовою першого-ліпшого нинішнього новеліста, то чому ж у перекладі ця дистанція повинна стиратись? писав інший відомий перекладач Григорій Кочур. Лукашів Декамерон став не тільки найвищим здобутком самого перекладача, а, за словами Л. Череватенка, то була воістину зоряна година і самого Лукаша, й української літератури загалом .