Донька оптиміста

По смерті судді Маккелви спадок родини лишається на відкуп його другій дружині, легковажній матеріялістці Фей, на понад 30 років молодшій за спочилого в Бозі, та на плекання нещодавно овдовілій донці Лаврель, яка прагне лише зберегти пам ять роду й традиції родини. Як зарадити собі після втрати, коли ти лишаєшся сам, а довкола лише лицеміри й позери? Чому замість боротися за спадщину, Лаврель вдається до порядкування в саду? Й невже чорний голкохвіст, який залетів до осиротілого будинку, і справді провіщає лихо? Почасти автобіографічний роман Донька оптиміста Юдора Велті присвячує матері, яка попри дочасну кончину чоловіка присвятила себе піклуванню про трьох дітей, тим самим прищепивши письменниці, що для людини важать родина і пам ять, тож варто відпускати зле й усюди бачити добре. І пильнувати те добре як зіницю ока.