Тихі дні в Кліші

У своїй повісті Тихі дні в Кліші (1956), яку Генрі Міллер (1891 1980) розпочав писати в червні 1940 року невдовзі після повернення до Сполучених Штатів, а завершив у Біґ-Сурі, штат Каліфорнія, де мешкав майже до самої смерті, автор знаменитих Тропіка рака , Тропіка козерога та Чорної весни озирається на несамовите десятиліття, яке він прожив у легендарному Парижі 1930-х років. Описуючи шалені нічні вештання обшарпаними вулицями, кафе та барами Монмартру і з винятковою відвертістю розповідаючи про свої сексуальні пригоди й швидкоплинні закоханості, Міллер майстерно змальовує перед читачем той незабутній час, що став визначальним для всього його подальшого життя і творчості. Обурливо-відверта й розкішно-чуттєва проза Міллера, мов нестримний вир, затягує читача з кожним реченням, зачаровуючи його неповторною атмосферою свободи й ненаситною жагою до життя. Хоч невелика за обсягом, повість Тихі дні в Кліші містить у собі ніби в згущеному вигляді всі ті магічні інгредієнти , які принесли її автору світову славу, і є одним із вершинних досягнень Генрі Міллера як письменника. Повість Тихі дні в Кліші було двічі екранізовано: у 1970 році данським режисером Єнсом Йорґеном Торсеном та в 1990-му французом Клодом Шабролем.