Креативність та інші фундаменталізми

Спочатку було створено плаский світ, шостого дня креативну людину, а сьомого скасовано заборону на працю. Книжка бельгійського соціолога культури Паскаля Ґілена Креативність та інші фундаменталізми (2012) побудована як восьмиденна подорож, що розгортається між кінцем 1980-х і початком 2010-х років, у якій Ґілен розглядає суспільний контекст креативності. Як креативність стала вимогою сьогодення і чи здатна вона не вихолощитись у власній надмірності після того, як із поля культури проникла в економіку й політику? У книжці Ґілен говорить про креативність на трьох рівнях: індивідуальному, інституційному й загальносуспільному, а також вступає в діалог зі Славоєм Жижеком, Петером Слотердайком і Алессандро Барікко. Влучним метафорам, якими ці автори описують сучасність, Ґілен прагне надати конкретики соціальних ситуацій. > "Креативність" вимога сьогодення. До неї заохочують не лише митців, а й > керівників-підприємців і політичних лідерів. Навіть сімейні терапевти та > конфліктологи радять шукати більш креативні рішення. У сучасному світі > креативність суголосна лише позитивній моралі. Від неї сподіваються винятково > позитиву. Однак що залишиться від значення, якщо кожен ось так його > вихолощуватиме? І звідки взагалі взявся цей голод на креативність? Чи не > вказує, бува, той факт насамперед на те, що ми поволі втрачаємо її, > справжню? > > Фрагмент передмови Паскаля Ґілена