Приходь без дзвінка

> Для щастя потрібно, щоб хоч хтось пам ятав твоє ім я. Одного разу Яна сідає у потяг Рахів Київ і знайомиться з дідусем. І, попри зупинки у маленьких селищах, гамір нових пасажирів плацкарту й фізичну втому, дівчина все уважніше слухає Василя Васильовича. Його історія, неначе намистини, нанизується на нитку спогадів її власного життя. Чи зустрінуться вони знову? Чому гірські маршрути, пейзажі й нічний ліс незамінні ліки проти власних травм? Напевно, ці відчуття знайомі кожному такі особисті й невимовлені Але що станеться, якщо про них заговорити вголос? Десь серед темного лісу на останніх відсотках заряду телефону, що слугує ліхтариком, дівчина йде вперед, попри виснаження й біль у ногах, цитуючи Ліну Костенко: Цей ліс живий, у нього добрі очі . Бо вона вірить у світло і не втомлюється шукати його серед людей. Чому варто прочитати книжку Приходь без дзвінка ? * Роман-мандрівка життям, яке розділилось на дві частини: одну, що ховається серед гамірного великого міста, всіяного болісними спогадами та іншого серед карпатських гірських маршрутів, які пробуджують внутрішню силу і повертають голос. * Глибоке й рефлективне усвідомлення зв язку між, здавалося б, абсолютно незнайомими людьми, яких розділяє вік і відстань, але поєднує саме життя. * Карпатські маршрути, назви гір і селищ, описи мальовничих пейзажів спонукатимуть взяти квиток в гори і пройти шляхом головної героїні повернутись до себе справжнього Додому.