Воєнні спогади. 22 вересня 1939- квітня 1945

Цю книжку, написану 1945 року, впродовж десятиліть європейські видавці відкидали то як надто антиросійську, то як надто антинімецьку. Сьогодні спогади відомої польської діячки, науковиці, львів янки Кароліни Лянцкоронської (1898 2002) про події Другої світової війни звучать особливо гостро і суголосно з воєнним досвідом українців у ХХІ столітті. Кароліна Лянцкоронська описала те, що бачила на власні очі й учасницею чого їй довелося стати: прихід перших совітів до Львова 1939 року, допити НКВС, утечу до окупованого німцями Кракова, діяльність у польському русі опору, перебування у станиславівській в язниці та конфронтацію з начальником станиславівського гестапо Крюґером, вирок смерті, ув язнення у львівській та берлінських в язницях, понад два страшні роки в Равенсбрюку. Але передусім ці спогади про людяність у нелюдських обставинах, про внутрішню силу й гідність і про те, що війна це не тільки про смерть, а й про шалену любов до життя.