СПИТАЙ У ПИЛУ

Спитай у пилу класика американської літератури й найвідоміший роман Джона Фанте. Це історія про Артуро Бандіні молодого хлопця, що поневіряється у Лос-Анджелесі часів Великої депресії з надією стати письменником. На шляху до визнання Артуро закохується в Каміллу, мексиканську офіціантку зі складним норовом, яка стала для нього і музою, і гірким нещастям Із першого анонсу виходу українського видання Спитай у пилу Джона Фанте Я був молодим, голодував, випивав і намагався стати письменником. Читав я переважно в лос-анджелеській публічний бібліотеці. Але нічого із прочитаного жодним чином не відповідало ні моєму життю, ні життю вулиць та людей, що оточували мене. Здавалося, що всі переймалися лише словесними трюками, і чим більше людина досягала у цьому, тим кращим письменником вважалася. . Я розгортав книжку за книжкою. Що ж їм немає чого сказати? Нікому нема чого прокричати? . Продовжуючи блукати залом художньої літератури, я брав книжки з полиць, прочитував кілька рядків, кілька сторінок і ставив на місце. / І от якось я взяв чергову книжку, розгорнув і спробував читати. За кілька митей я вже ніс її до столу, ніби людина, котра посеред купи мотлоху натрапила на золотий самородок. Рядки котилися за рядками легко від сторінки до сторінки, зливаючись в єдиний потік. Кожне речення володіло власною енергією, його заміняло наступне, ще більш енергомістке. Із цих енергій складалася форма сторінки, вона була вирізьблена із них. Нарешті я знайшов людину, яка не боялася емоцій. Гумор і біль перемежовувалися з рідкісною простотою. Початок був таким несамовитим, що шокував мене, як нечуване диво. / Я записав книжку на свій формуляр і поніс додому. У себе в кімнаті я вклався у ліжко і продовжив читання, але вже задовго до того, як я дійшов до завершення книги, я знав, що ця людина відкрила свій стиль письма, досконало прозорий і чіткий. Книга називалася Спитай у пилу , а її автором був Джон Фанте. Його вплив на мою особисту творчість я буду відчувати завжди . Така довга цитата із відгуку одного читача, на думку якого, вочевидь, можна покластися, бо це ж Чарльз Буковскі. За мотивами роману Джоном Фанте та Робертом Тауном. було написано сценарій і 2006 року на екрани вийшов однойменний фільм (реж. Роберт Таун).