Ієрихонські трубачи. Код Гурніка

Ієрихонські трубачі відомого чеського композитора, піаніста й письменника Іллі Гурніка (1923 2013) це збірка дотепних, мудрих і іронічних оповідань та фантазій на музичні теми, яка здобула популярність у пору славетної Празької весни (вперше видана 1965 р.) й давно стала в чеській культурі класикою. Перший переклад цієї книжки на українську мову здійснив у кінці 1960-х Стефан Забужко, батько письменниці Оксани Забужко. Нинішнє перевидання доповнює автобіографічна повість-дослідження Оксани Забужко Код Гурніка , що вперше відкриває читачеві невідомі сторінки з історії українського шістдесятництва й допомагає по-новому поглянути на наше недавнє минуле. Оплески не мертвий галас, не безплідний шлак із вогняної печі мистецтва. Це, швидше, живий, тернистий, але квітучий пліт біля садка. Уважна людина візьме з нього стільки інформації про характер публіки і про музику, скільки графолог із ліній письма про характер писаря. Оплески, що вибухають за мить після останнього акорду, так само необхідні, як грім після блискавки. Публіка не лише нагороджує ними митця: це ще й просто фізіологічний акт. В мить, коли здається, що людина не витримає тягаря вражень, що на неї насувається жах, що музика, ймовірно, перетворить її на ангела, їй нічого не залишається, як звести порожні долоні й бити однією в другу. І навпаки, оплеск, що полохливим метеликом затріпався в залі, тобто невеликий шумок, співчутлива милостиня митцеві, який не мав успіху .