Василь Гроссман і радянська доба

У новітній біографії письменника Василя Гроссмана (1905, Бердичів 1964, Москва) авторка канадська дослідниця Александра Попофф зосереджує увагу на з ясуванні моральних, психологічних і буттєво-побутових складнощів існування талановитої людини в умовах тоталітарної держави. Звертаючись до листування Гроссмана з рідними і друзями, до приватних інтерв ю, спираючись на тексти його романів Степан Кольчугін , Оборона Сталінграда , За праве діло , Все тече , особливо Життя і доля та інші твори (зокрема Чорної книги , впорядкованої спільно з І. Еренбургом), А. Попофф прокреслює магістраль діяльності письменника у постійній дилемі між можливістю відповідати ідеологічному запиту доби та вимушеністю писати в шухляду письмового столу, без дозволу , тобто штучною необхідністю обирати між неповною і повною правдою, між пристосуванством і прагненням до свободи, між ідеологією і життям. Читач відчуває масштаб ціни, яку заплатив Гроссман за можливість бути собою у навколишній брехливості існування.