Мистецтво кольору. Суб’єктивний досвід і об’єктивне пізнання як шлях до мистецтва

> Чи існують для митця, який лише формується, та у сфері естетики загалом певні > беззаперечні закони кольору і його правила, чи, може, естетична оцінка > кольору є лише вираженням суб єктивної думки? Мої учні часто ставили мені це > запитання, і кожного разу я відповідав так: "Якщо ви, самі цього не знаючи, > можете створити шедевр із використанням кольору, то вам не потрібно нічого > знати про ці закони. Якщо ж вам не вдається створити шедевр, нічого не знаючи > про закони кольору, то треба працювати над знаннями". Навчання й теорія потрібні під час поверхової роботи з кольором. Коли ж ідеться про ґрунтовну роботу, то в гру вступає інтуїція, і все відбувається ніби само собою. Я ґрунтовно вивчав колір у великих майстрів і упевнився в тому, що всі вони володіли знаннями про нього. Наука про колір Ґете, Рунґе, Бецольда, Шевреля та Гельцеля була для мене надзвичайно цінна. Я сподіваюся, що в цій книзі мені вдалося пояснити багато проблем кольору. Треба займатися не лише основоположними законами та правилами об єктивного мистецтва, а й заглиблюватися у сферу суб єктивної обмеженості, тобто суб єктивної оцінки кольору. Якщо ж хочемо позбутися суб єктивної прив язки, то цього ми зможемо досягти лише за допомогою вивчення та пізнання об єктивних законів , із передмови Йоганнеса Іттена.