Ай Вейвей. 1000 років радості й смутку. Мемуари

У своїй першій книзі мемуарів 1000 років радості й смутку Ай говорить про протистояння з державою, що в поєднанні з його протестним мистецтвом, із одного боку, перетворили його на ікону для міжнародної творчої спільноти а з іншого боку змусили працювати в політичному вигнанні. Назва книги це слова з вірша, які його батько, відомий поет Ай Цінь, написав під час відвідування руїн стародавнього міста на Шовковому шляху: Із тисячі років радощів і смутку / Не лишилося жодного сліду . Перебуваючи в ув язненні, Ай вирішив, що таки хоче залишити слід; жаль через нездоланність прірви між ним і його вже покійним батьком, а також страх, що його маленький син може ніколи не дізнатися, хто такий насправді його батько, спонукали Ая Вейвея написати цю книгу. Джіянґ Фан для The New Yorker. Ідея написати цю книжку прийшла до мене 2011 року, коли мене арештувала поліція. У період вимушеної ізоляції я відчув потребу осмислити свої стосунки з батьком, Ай Ціном. Ми з ним не були емоційно близькі, проте наш зв язок, безсумнівно, вплинув на те, який шлях у житті я обрав і в якому становищі опинився. Деякі особисті проблеми й політичні труднощі, які я пережив, були ті самі, з якими зіткнувся мій батько. Мене, як і його, таврували ворогом держави. Отож я вирішив написати розповідь про своє й батькове життя та поділитися цими мемуарами зі своїм сином, Ай Лао, якому на час мого арешту якраз виповнилося два роки. Коли через вісімдесят один день мене випустили, я найперше взявся начитувати свою історію, починаючи з того, що сталося за час мого арешту. Я хотів зберегти детальну розповідь про ці події, поки спогади про них були ще свіжі. Ай Вейвей