Травам не можна помирати

Київ 1970-х років Уже й Сталіна немає, та українська нація вкотре на межі свого існування. Насамперед мовного, а мова це домівка буття . Перед нами постають долі отруєних радянським режимом людей: тих, хто пристосовується, пише оди вождям, співпрацює з кагебістами і не хоче жертвувати граминкою свого спокою та відром олів є . Очима дуже різних героїв роману бачимо Україну, у якій не можна бути українцем: або співпраця, або діагноз і психлікарня. Методи й практики, до яких вдавався радянський режим, нищачи людську особистість, напрочуд різноманітні. Але й на тлі усього цього проростає паросток кохання. Бо ж трави мусять проростати навіть крізь асфальт . Для широкого кола читачів, усіх поціновувачів вітчизняної художньої літератури, зокрема жанрів історичного та соціально-психологічного роману.